Анна Фрейд народилась 3 грудня 1895 року у Відні і була молодшою з шести дітей Зигмунда і Марти Фрейд. На думку Анни, вона ніколи би не з’явилась на світ, якби на той час були доступні засоби контрацепції. Зрештою, батько прийняв новину про її народження, швидше із почуттям примирення, а не з ентузіазмом. У листі до свого друга Флісса Фрейд зауважив, що, якщо народився би син, він послав би телеграму. Однак, можна сказати, що рік народження Анни, 1895, є символічним, адже саме ця дата вважається датою народження психоаналізу, а Анна стала єдиною серед всіх дітей Зигмунда психоаналітиком та його послідовником. Про причину вибору імені «Анна» можна тільки здогадуватися. З одного боку, Анною звали сестру Фрейда, з іншого – цілком можна припустити, що ім’я «Анна» має стосунок до відомого випадку Анни О.

Вже незабаром батько повідомляє про свою молодшу доньку широкому колу читачів. У своїй написаній у 1895-1899 роках книзі «Тлумачення сновидінь» у розділі «Сон – виконання бажання» він розповідає: «Мою молодшу дівчинку, якій тоді було дев’ятнадцять місяців, вранці нудило, і тому весь день її тримали на сухому пайку. Вночі, після дня голодування, можна було почути, як вона збуджено вигукує уві сні: «Анна Фрейд, суниця, яєчня, каша».

Дитинство Анни не було щасливим, як вона пригадує. Про дитячі роки у неї залишилось «враження покинутості, постійного відчуття того, що ти лише є тягарем, почуття самотності» (Appignanesi, Forrester, 1992, P. 273). Вона постійно заздрила своїй сестрі Софії, яка була улюбленицею матері. Однак через деякий час вона стане улюбленицею батька, який «прив’язався до неї так само, як був прив’язаний до своїх сигар (Appignanesi, Forrester, 1992, P. 277). Більшість часу вона проводила з мамою, тіткою Мінною Бернайс, а також нянькою – Жозефіною Сілард. Якраз нянька, за словами А. Фрейд, стали її «головним опікуном» або «психологічною матір’ю». Анна згадувала, що дитиною вона загубилась на ярмарку у Відні. Коли її знайшли, вона кинулась в обійми не матері чи тітки, а своєї улюбленої Жозефіни.

У 1901 році Анна пішла до школи. Спочатку вона відвідувала громадську народну школу в 9-му окрузі Відня на Грюне Торгассе. Потім з 1905 по 1911 роки вона вчилася у Коттедж Ліцеум, де і отримала атестат зрілості. Отримавши приватну педагогічну освіту, вона два роки працювала вчителькою, а в 1917 році, здавши другий іспит, стала викладати в народній школі Котедж Ліцеум. Там вона викладала до 1920 року. Її колишні учениці розповідають, що були в захваті від свого викладача. Іноді Анна приносила експонати з музею антикваріату свого батька і показувала їх дітям.

Поряд з педагогічною освітою в роки Першої світової війни Анна почала також вивчати психоаналіз. «З небагатьма досі живими аналітиками мого покоління мене об’єднує те, що ми навчалися психоаналізу в той час, коли офіційних навчальних інститутів ще не існувало. Ми навчалися завдяки нашим особистим аналітикам, постійному читанню літератури, нашій власній ніким не контрольованій роботі з першими пацієнтами, а також живому обміну ідеями та обговоренню проблем зі старшими колегами та однолітками».  Однією з вимог для отримання психоаналітичної освіти було – знання психіатричної симптоматології, тому Анна на протязі двох років відвідувала психіатричну клініку Вагнера фон Яурегга.

В 1914-1915 роках вона прослухала лекції батька з психоаналізу а також проходить у нього індивідуальні сеанси психоаналізу протягом двох років по шість разів на тиждень після 22-ої години. Деякі психологи назвали такі сеанси батька і доньки «немислимою, інцестуальною подією». Зрештою,результатом такої терапії була ще тісніша прив’язаність Анни до батька.
В 1920 році Анна отримує від батька каблучку, яка була зовнішньою ознакою приналежності до Комітету[1].

31 травня 1922 Анна Фрейд читає доповідь «фантазії про побиття і денні марення», підготований разом з Лу Андреас-Саломе, з котрою її пов’язували близькі дружні стосунки . Завдяки цій доповіді Анна Фрейд була прийнята в Віденське психоаналітичне об’єднання, у засіданнях якого вона вже давно брала участь.. У ті часи доповідь був іспитом на зрілість, і кожен претендент, який бажав бути прийнятим в об’єднання, повинен був виступити перед його членами. Проте до березня 1923 Анна не практикувала в якості аналітика, бо тільки 23 числа цього місяця батько пише Лу Саломе: «Анна стала тепер практикуючим аналітиком, веде себе при цьому дуже обачно і поки ще отримує від роботи радість». Коли писався цей лист, Анна аналізувала свою другу пацієнтку. Йшлося про невроз нав’язливості у дівчини-підлітка, яка, виявляючи надмірне невротичне занепокоєння про матір, закутала її в шаль і настільки сильно затисла, що потрібне було стороннє втручання.

Своїх перших пацієнтів Анна Фрейд аналізувала приватно. У неї був робочий кабінет, облаштований батьком, та був відділений від батьківського кабінету коридором.

Захворювання Фрейда вплинуло на відносини батька з донькою. Якщо й раніше вони відчували один до одного глибоку прихильність, то тепер неминуче додалися і зовнішні зобов’язання. Анна взяла на себе всі обов’язки, пов’язані з доглядом за батьком, і підтримувала його до кінця його життя. Говорячи про роль своєї дочки, Фрейд часто звертався до образу Антігони[2] з грецької міфології. Ще в 1928 році він пише Ференці: «Сердечний привіт … в тому числі і від моєї вірної Антігони – Анни» (Freud 1968, 397).

Особливо активно в 30 роки Анна Фрейд працює в галузі педагогічного психоаналізу, вона читає ряд просвітницьких лекцій для педагогів, соціальних працівників, медсестер і вихователів. На початку 1932 року Анна починає працювати в  педагогічної консультації при Віденській амбулаторії. У цьому закладі консультували дітей та підлітків з малозабезпечених сімей, яких туди направляли вчителі, лікарі або приватні особи. Якщо їм був потрібний аналіз, то його проводили безкоштовно

В 1933 році Анну обрали другим заступником голови Віденського психоаналітичного об’єднання. Поряд з іншими мотивами, вирішальним стало бажання Фрейда з допомогою доньки зберегти провідні позиції в об’єднанні.

Влітку 1937 Анна Фрейд разом з Дороті Барлінгем – колишньою пацієнткою Фройда, і кількома колегами організовує дитячий садок на Рудольфсплатц у Відні. Цей експериментальний дитячий садок, що називався також «Будинком дітей», був організований за принципами Монтессорі.

11 березня 1938 націонал-соціалісти вступили в Австрію. 20 березня було ліквідовано Віденське психоаналітичне об’єднання нацистами. Анна і її батько зуміли разом з матір’ю і двома домробітницями залишити Відень і відправитися в Англію, куди незадовго до цього вже вирушили інші члени сім’ї.

В Англії у грудні 1940 року під керівництвом Анни Фрейд і Дороті Барлінгем був організований «Хемпстедській дитячий будинок», робота в якому проводилася в чотирьох напрямках. По-перше, ставилась терапевтична мета – усунути фізичні та психічні наслідки війни. Причинами цих фізичних і насамперед психічних травм були авіаційні нальоти, життя в бомбосховищах або на станціях метро, ​​переживання розлуки з батьками та евакуація. Крім того, проводилася профілактична робота, мета якої полягала в тому, щоб спробувати звести до мінімуму обумовлені війною переживання розлуки. До цього додалася дослідна робота, оскільки завдяки безпосередньому спостереженню за дітьми стало можливим вивчати психічні реакції дітей на розлуку і життя в інтернаті. І, нарешті, при Хемпстедському дитячому будинку був організований трирічний навчальний курс для вихователів і медсестер. У 1947 році Анна Фрейд організувала перші навчальні курси для підготовки дитячих аналітиків, відомі під назвою «Хемпстедські курси та клініка дитячої терапії».

У 1950 році Анна Фрейд вперше у своєму житті вирушає до Америки.
Поїздка Анни почалася з відвідин Нью-Йорка, де вона прочитала перед психоаналітичним товариством доповідь, прослухати яку зібрався величезний натовп.

У 1959 її обирають віце-президентом Міжнародного психоаналітичного об’єднання.

Анні Фрейд удостоєна звання почесного доктора наук Філадельфійського коледжу Джефферсона, почесного доктора права Шеффілдського університету, почесного доктора наук Чиказького університету, почесного доктора Єльського університету та почесного доктора наук Віденського університету.

Померла Анна Фрейд в Лондоні 9 жовтня 1982 року.

Попри те, що значну частину свого часу Анна Фрейд присвятила розвиткові та вдосконаленню поглядів батька, дослідниця розробила і власні концепції, які ґрунтуються не лише на теоретичному, але й на клінічному дослідженні. Основні погляди представлені у таких працях: «Вступ до психоаналізу для педагогів («Einführung in die Psychoanalyse für Pädagogen», 1926), «Его і механізми захисту» («Das Ich und die Abwehrmechanismen», 1936), «Психоаналітичне лікування дітей» («The Psychoanalytic Treatment of Children», 1946), «Нормальне і патологічне в дитинстві: оцінка розвитку» («Normality and Pathology in Childhood: Assessment of Development», 1965).

[1] Ці персні призначалося тим, хто входив до числа найближчих довірених осіб Фрейда. Комітет був створений з метою згуртувати навколо Фрейда найнадійніших його соратників в 1912 році після відступництва Юнга, Адлера і Штекеля.

[2] Донька Едіпа та Іокасти. Іокаста народила Антігону від Едіпа, не знаючи, що він її син. Разом з батьком Антігона була в добровільному вигнанні в Колоні. Софокл у трагедіях «Едіп у Колоні» та «Антігона» змалював Антігону ідеалом родинного обов’язку та дівочої відданості й самопожертви, зразком доньки й сестри.

Література

Фрейд А., Фрейд 3. Детская сексуальность и психоанализ детских неврозов (Сб. раб.). Состави­тель и ред. М.М.Решетников. – СПб.; В.-Е. Институт Психоанализа, 1995. – 483 с.

Фрейд А. Детский психоанализ. — СПб.: Питер, 2003. — 477 с.

Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы — М.: Педагогика, 1993. — 144 с.

Фрейд А. Психопатология детства. — М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. — 224 с.

Бурлакова Н.С., Олешкевич В.И. Детский психоанализ: Школа Анны Фрейд: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений М.: Издательский центр Академия, 2005. – 288 с.

Энциклопедия глубинной психологии. Т. III. Последователи Фрейда / Пер. с нем. — М., «Когито-Центр», МГМ, 2002.— С. 1-55

© Єсип М., Турецька Х.