Еріксон  народився у позашлюбному зв’язку його матері Карли Абрахамсен єврейського походження із громадянином Данії (більше інформації про біологічного батька немає). Карла на той час була офіційно дружиною біржового маклера єврейського походження Вальдмера Ісідора Саломонсена. Пізніше у 1904 році, коли майбутньому психологу було 2 роки, його мати вийшла заміж за педіатра Еріка Хомбургеру. Відтак майбутній вчений спочатку мав прізвище Саломонсен, пізніше – Хомбургер. Офіційно вітчим його всиновив у 1911 році, однак довший час факт усиновлення ретельно приховувався. Майбутній психолог, вже на той час, часто замислювався над тим, представником якої нації, релігії та сім’ї себе вважати. Переживаючи через це труднощі, дослідник вперше ставить питання про власну ідентичність – куди, до кого себе віднести.

«Мої друзі, – писав він, – наполягали на тому, що я повинен дати яку-небудь назву своїй кризі і віднайти щось подібне у кого-небудь іншого, щоби краще розібратись у собі самому» (Ericson, 1975, P. 25-26). Вчений пригадує, що перша така криза була пов’язана з його прізвищем. Протягом багатьох років він вважав, що його прізвище Хомбургер (за прізвищем вітчима, якого він вважав справжнім батько). Однак у віці 39 років дослідник змінив своє прізвище на Еріксон, коли став громадянином США.

Другу кризу ідентичності Ерік пережив у шкільні роки у Німеччині. Сам Ерік вважав себе німцем, однак однокласники-німці не визнавали його за свого, називаючи євреєм. У той же час однокласники-євреї також не приймали його до себе через надто світлу шевелюру і типово арійську зовнішність.

Третя криза відбулась після закінчення школи, коли Ерік втікав від свого тогочасного життя, розпочавши подорож Європою у пошуках свого Я. У віці 25 років дослідник почав викладати у невеликій школі у Відні, яка була спеціально створена для дітей пацієнтів і друзів З. Фрейда. Саме тут він знайомиться з Анною Фрейд, і ця зустріч стає визначальною для його майбутнього.

З 1927 року Ерік бере участь в семінарах Віденської школи. Пройшовши курс психоаналітичної підготовки та особистого аналізу у А.Фрейд, дослідник заявляє, що на кінець він знайшов те, що шукав – особисті і професійну ідентичність.

У 1929 році Еріксон одружився з америкою Джоан Серсон, яка захоплювалася соціологією і сучасними танцями. У 1933 році, по завершенні свого навчання в інституті психоаналізу, Еріксон покинув Відень і відправився в Данію. Там він залишався лише короткий час, а потім емігрував до Сполучених Штатів Америки. На запрошення Ганса Захса він відправився в Бостон, де працював у Гарвардській медичній школі, Масачусетському госпіталі та в Центрі Джорджа Бейкера. Там він мав можливість співпрацювати з такими вченими, як Маргарет Мід, Грегорі Бейтсон, Рут Бенедикт, Генрі Мюррей і Курт Левін, і вчитися у них.

У 939 вирушив до Каліфорнії. Там в Каліфорнійському університеті він взяв участь у дослідженнях розвитку, що проводилися Інститутом охорони дитини. Поряд з цим Еріксон практикував психоаналіз, а потім відправився в поселення індіанців юрок, життя яких були пов’язане з ловом лосося. Наступні одинадцять років Еріксон провів у Каліфорнії. Це був час, коли він розширював свої знання і прагнув узагальнити власні уявлення. Він викладав, лікував пацієнтів, займався дослідницькою і письменницькою діяльністю. Поряд з цим, він цікавився світовою політикою, вивчав сучасну історію.

Слайд У 1950 році Еріксон опублікував свою книгу «Дитинство і суспільство», яка зробила його всесвітньовідомим. У наступних його працях «Молодий Лютер» (1958), «Ідентичність» (1968) та «Істина Ганді» (1969) поставлені нові акценти у вивченні взаємин між людиною та суспільством, а саме щодо аналізу історичних подій та учасників цього процесу. Варто зауважити, що створений ним напрям щодо вивчення історії психологічної науки отримав назву психоісторія.

Література

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризи — М.: Флинта:МПСИ:Прогресс, 2006 г. – 352с.

Эриксон Э. Г. Детство и общество . -СПб: Ленато и др., 1996. -589

Эриксон, Э. Г. Молодой Лютер. Психоаналитическое историческое исследование / Эрик Г. Эриксон ; пер. с англ. А. М. Каримского. — М. : Московский философский фонд «Медиум», 1996. — 560 с.

Энциклопедия глубинной психологии. Т. III. Последователи Фрейда / Пер. с нем. — М., «Когито-Центр», МГМ, 2002.— С. 178-224

© Єсип М., Турецька Х.