В останні роки в наше життя стрімко входять новітні технології: персональні комп’ютери, мобільний зв’язок та, мабуть, найбільший влив на соціальні й психологічні процеси здійснює все більший доступ до мережі Інтернет. Так, в Україні у 2003 році нею активно користувалися 2,5% населення, причому щомісячний приріст користувачів складав приблизно 10%. У березні 2005 року кількість користувачів складала 5 278 100 осіб. А в січні 2009 року було зафіксовано 10 416 154 користувачів Інтернету в Україні. Тобто, бачимо, що кількість людей, які мають доступ до мережі та активно користуються нею, за достатньо короткий проміжок часу збільшилась у десять разів.

Що ми маємо в результаті – Інтернет перестав бути “місцем проживання” невеликої групи спеціалістів та науковців, а перетворився в потужний засіб масової комунікації, місце зберігання надвеликих обсягів інформації. Та це ще не все. Багато психологів вважають, що Інтернет перестав бути передусім інформаційним ресурсом, він перетворився для багатьох людей на основне середовище їх активності – місце, де спілкуються й будують близькі стосунки, місце, з яким пов’язані очікування та розчарування. За словами користувачів: “В Інтернет не заходять, там живуть”. У результаті цього, у користувачів Інтернету виник цілий спектр психологічних явищ – інтересів, мотивів, цілей, потреб, установок, безпосередньо пов’язаних із цим новим середовищем. Серед таких явищ усе більшої актуальності та занепокоєння з боку психологів набуває проблема “Інтернет-залежності” (синоніми: Інтернет-аддикція, віртуальна аддикція).

Сьогодні як дослідники, так і звичайні люди говорять про “Інтернет-залежність”, маючи на увазі цілий ряд явищ:

  1. це й залежність від комп’ютера, тобто пристрасть до роботи за комп’ютером, до ігор, програмування або інших видів діяльності;
  2. так-зване “електронне бродяжництво”, коли людина тривалий час (багато годин) “подорожує” по Інтернету без конкретної мети, причому джерелом задоволення служить сам факт перебування в Мережі, відвідування сайтів;
  3. використання Інтернету для участі у віртуальних азартних іграх, аукціонах і біржах;
  4. залежність від “кібер-стосунків”, тобто від соціальних контактів у мережі: спілкування (у чатах, групових іграх і телеконференціях) і встановлення в ході спілкування дружніх стосунків або “флірту”;
  5. залежність від “кіберсексу”, тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах та форумах “для дорослих”.

Тобто, ми бачимо, яку велику й неоднорідну сукупність явищ відносять до Інтернет-залежності. Та чи насправді існує такий діагноз як “Інтернет-залежність”? Як ми можемо розпізнати – людина просто любить подорожувати Інтернетом чи має місце психологічний розлад? Словами клінічної психології: “нормальна” чи “патологічна” в цієї людини активність?

Описані випадки перебування в Інтернеті по 18 годин на добу та більше, ніж 100 годин на тиждень. А в американській судовій практиці були прецеденти, коли захист хакерів Кевіна Мітніка та Пола Бедуорта був побудований на визнанні їх адиктами (залежними від комп’ютера та Інтернету), даний “діагноз” був прийнятий судом та визнаний пом’якшувальною обставиною.

Коли медики та клінічні психологи говорять про певний розлад, то вони завжди спираються на певну систему (самим придумувати щось нове вони не мають права). Такою системою в Європейських країнах є МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду), де прокласифіковані та описані всі хвороби та синдроми. І ось тут у них виникає певна проблема з Інтернет-залежністю – такий розлад на практиці зустрічається, а в цій системі його нема через відносно недавню появу. Тому виникла серйозна проблема діагностики та окреслення критеріїв – тобто треба виділити сукупність ознак, які притаманні цьому виду залежності, і, відштовхуючись від яких, ми можемо визначити – залежна людина чи ні й наскільки залежна.

Американська дослідниця та медик М. Орзак є однією із перших, хто виділив ознаки, характерні для патологічного використання комп’ютера, які виникають не лише при використанні Інтернету, а й при залежності від комп’ютера загалом. Серед психологічних симптомів вона виділяє: хороше самопочуття або ейфорію за комп’ютером, неможливість зупинитися, збільшення кількості часу, проведеного за комп’ютером, занедбання родинних та дружніх обов’язків, почуття порожнечі, депресії, роздратування поза комп’ютером, приховування правди від роботодавців або членів сім’ї про свою діяльність за комп’ютером, проблеми з роботою чи навчанням. Серед фізіологічних симптомів: синдром карпального каналу (тунельна поразка нервових стовбурів руки, пов’язана з тривалим перенапруженням м’язів), сухість у очах, головні болі, на зразок мігрені, болі в спині, нерегулярне харчування, пропускання прийомів їжі, занедбання особистої гігієни, розлади сну, зміна режиму сну.

Американські лікарі, що входять у групу підтримки залежних від Інтернету ‟The Internet Addiction Support Group” (IASG), розробили специфічні саме для Інтернет-залежності критерії діагностики: ріст толерантності при “мережевих подорожах” (тобто потреба проводити в Інтернеті все більше часу в Інтернет-залежного така ж, як і потреба наркомана у постійному збільшенні “дози”), погіршення настрою при неможливості знаходитися в мережі, поява емоційного підйому при входженні в Інтернет. Ознаки позбавлення Інтернету: тривога, нестримне бажання полегшити свій стан, ввійшовши в Інтернет, переважання фантазій та мрій про Інтернет, нав’язливе постукування пальцями по твердій поверхні, що імітує клавіатуру.

На основі цих та інших критеріїв психологи розробили тести-опитувальники для діагностики Інтернет-залежності. Варто відзначити, що на сьогоднішній день вони є перекладені українською мовою та доступні для українського користувача, котрий має намір перевірити себе.

Які ж причини викликають в людини Інтернет-залежність? Що спонукає її занедбувати навчання, роботу, родину та здоров’я й проводити час в Інтернеті?

Психологи, котрі прагнуть відповісти на це запитання, схильні виділяти зовнішні та внутрішні причини. До зовнішніх причин вони відносять характеристики соціальної ситуації: зростання відчуженості, дистанційованості між людьми, зростання кількості розлучень, часті зміни місця проживання. У результаті чого людина часто не відчуває необхідним прийняття та підтримку, і вона прагне компенсувати цю потребу через участь у віртуальних спільнотах – форумах, чатах та інше. Також сюди ж відносять самі характеристики середовища Інтернет: анонімність, необмежена можливість у встановленні контактів, можливість безкарної антисоціальної поведінки. Тобто людина може бути в Інтернеті такою, якою їй не вдається бути в реальному житті – привабливою, веселою та дружелюбною, а також реалізувати себе в Інтернеті так, як заборонено чи соромно в реальності, – бути сексуальною або агресивною.

Окрім певних зовнішніх причин, виділено ще цілий ряд внутрішніх психологічних характеристик особистості, що спричиняють або ж пов’язані з Інтернет-залежністю. Американські вчені К. Янг та Р. Роджерс встановили зв’язок Інтернет-залежності з депресією. У дослідженні російського психолога Е. Губенко акцентується увага на труднощах міжособистісного спілкування Інтернет-залежних. Виявлено, що вони менш впевнені в собі та менш сміливі у соціальних контактах, при цьому мають високу потребу в близькому душевному спілкуванні.

На кафедрі психології Львівського національного університету імені Івана Франка було проведено об’ємне дослідження, у якому ставили завдання дослідити українських користувачів Інтернету та виявити психологічні особливості тих користувачів, котрі будуть схильні до Інтернет-залежності. У дослідженні взяло участь 606 осіб, котрі погодилися відповісти на запитання анкети та опитувальників за адресою: http://dev.integra-media.net/internet_addict/test/anketa.php. Із них – 274 чоловіки та 332 жінки. Середній вік досліджуваних склав 22,1 роки.

На основі цього дослідження були зроблені такі висновки.

Досліджувані, схильні до Інтернет-залежності, мають критичне уявлення про свої вольові якості та цілеспрямованість, у них недостатня віра у власні сили; недостатня задоволеність собою, розчарованість собою. Вони уникають близьких міжособистісних стосунків та не переймаються внутрішнім життям оточення, вони  найменше здатні створювати атмосферу відкритості, задушевності, довірливості в міжособистісних стосунках. Не почувають упевненості в тому, що здатні викликати в інших симпатію, позитивне ставлення.

Також було виявлено, що особам, схильним до Інтернет-залежності, притаманно жити сьогоднішнім або вчорашнім днем, не задумуючись про майбутнє та не визначившись із цілями у житті. Причому вони не задоволені своїм теперішнім життям та не вірять, що в змозі контролювати події власного життя, вважаючи, що події в житті є справою випадку.

Як бачимо, люди, схильні до Інтернет-залежності, не сприймають себе та не вірять у себе й впевнені, що інші ставляться до них переважно негативно.

І останнє, мабуть, найважливіше питання – що ж чинити, коли Ви самі чи член Вашої сім’ї виявився Інтернет-залежним? Якщо проаналізувати все, сказане вище, то можна зробити висновок, що сварки, погрози та покарання є неефективними. Вони можуть мати короткочасний ефект, проте ще більше занизять самооцінку людини й погіршать її стосунки з іншими, а це, як ми бачимо, є однією з основних причин Інтернет-залежності. У цьому випадку психологи пропонують працювати з причиною Інтернет-залежності – тобто виявити, що бракує людині, які потреби вона не може чи не здатна задовольнити в реальному житті, чому так погано ставиться до себе й не вміє будувати стосунки з іншими?

Часто особа, що має особливо високий рівень Інтернет-залежності, не визнає свого розладу, схильна приховувати від сім’ї та близьких кількість часу, проведеного в Інтернеті, обманювати щодо справжньої мети свого перебування в мережі. У цьому випадку варто доброзичливо, проте максимально чітко та переконливо перелічити всі негативні наслідки цієї діяльності – у такій розмові можуть взяти участь усі члени сім’ї. Корисною буде також бесіда з духівником. Інколи може бути потрібна допомога професійного психолога чи психотерапевта.

Насамкінець, варто відзначити, що в ході дослідження був виявлений дуже важливий фактор, який значною мірою визначає, чи буде людина схильна до Інтернет-залежності чи ні, цей фактор – осмисленість життя. Тобто основний напрямок профілактики та попередження Інтернет-залежності є наповнення сенсом, цілями, переконаннями та ідеалами власного життя. Тобто слід працювати над тим, щоб з інформаційного та комунікативного ресурсу Інтернет не перетворився в засіб для заповнення “внутрішньої пустки”. Адже малоймовірно, що ми зможемо повністю виключити із свого життя Інтернет, та й чи треба це, зважаючи на все позитивне, що він нам може запропонувати.

Христина Турецька,

викладач кафедри психології НУ ім. І. Франка

http://www.psytopos.lviv.ua/